Академік Галина Савельєва – одна з найстаріших у світі практикують акушерів‑гінекологів. Наступного року їй виповниться 90 років, і в цьому віці вона продовжує залишатися в строю, тому що, за власними словами, без роботи себе не мислить.


Першопроходець

Наталія Лєскова, «Аіф Здоров’я»: Галина Михайлівна, чи правда, що саме ваші розробки послужили основою створення нової клінічної дисципліни – перинатології, яка сьогодні відома всім і кожному?

Савельєва Галина: Я б не стала говорити, що завдяки мені. Звичайно, працював цілий колектив однодумців. Коли я тільки прийшла в професію, спостереження за вагітністю відбувалося зовсім інакше, ніж зараз. Не було ніякої діагностичної апаратури, навіть УЗД не робили. Неможливо було достовірно дізнатися, якою маси буде плід, через це часто виникали ускладнення в пологах. Доводилося приймати термінове рішення про кесарів розтин, а щипці тоді були важкі, що збільшувало небезпеку родових травм.

Розуміючи, наскільки подібні небажані ускладнення, ми зайнялися розробкою принципово нової методики – так званої краніоцеребральної гіпотермії, дозволяє реанімувати дітей, які народжувалися з важкою кисневою недостатністю. Ці діти оживали буквально на очах, їх неможливо було впізнати. Для мене це стало справжнім дивом. Цю методику ми застосовуємо донині, хоча з тих пір вона значно вдосконалена.

– За цю роботу і отримали Держпремію?

– Ми отримали Держпремію за цілу серію такого роду робіт – наприклад, першими в країні ми стали вивчати кислотно-лужної біохімічний показник стану плода. Розробили систему немовлят, народжених в асфіксії. Так поступово сформувалася нова дисципліна в акушерстві – перинатологія, яка розвивається і дає чудові результати.

На межі чарівництва

– А премії уряду РФ ви за які роботи отримували?

– В основному за розробки в області гінекології. Тут ми теж були багато в чому першими: почали практикувати лапароскопію в 31‑ї міської лікарні Москви, де я викладаю на кафедрі і працюю по цей день. Це було тоді не просто новинкою, а чимось на грані чарівництва.

Потім на нашій кафедрі був розроблений принципово новий метод припинення кровотечі в матці, яке часто виникало внаслідок операції. Найчастіше це були фіброміоми, які вимагали видалення матки або її частини. Однак було ясно, що операція ця складна і жінка ризикує загинути на операційному столі від її наслідків – насамперед, від кровотеч. Треба було домогтися того, щоб це було безкровно. Ми навчилися проводити так звану емболізацію маткових артерій, коли за допомогою спеціальних ембол закривається кровотік регіональних судин. Коли ми стали проводити цю процедуру, то побачили, що частково видалена матка значно зменшується в розмірі, скорочується, і задумалися: а чи не можна використовувати емболізацію замість видалення органу? І прийшли до висновку, що в деяких випадках, коли немає загрози розвитку онкологічного процесу, це можливо. Ми стали зберігати орган. Мало того, у молодих жінок, яким раніше радикально видаляли матку, ми зберігали дітородну функцію. Ці жінки стали вагітніти і нормально народжувати.
Не нашкодь!

– А ще разом з учнями ви розробили такий популярний сьогодні метод діагностики, як гістероскопія…

– Це неінвазивний метод огляду порожнини матки за допомогою приладу – гістероскопа. Ми багато років мріяли навчитися заглядати в матку під час вагітності, але вважалося, що це неможливо А потім з’явилося цікаве припущення – що якщо вводити в матку прозорий міхур, роздувати матку і оглядати стінки? Зараз такий апарат доведений до досконалості і повсюдно використовується в гінекології. А тоді ми виявилися першими.

– Гістероскоп використовується тільки для огляду вагітних?

– Зараз вже далеко не тільки. Дуже часто ми маємо справу з різного роду гінекологічною патологією. Звертаються до нас і жінки похилого віку, найстаршою було під дев’яносто. На жаль, нерідкі випадки, коли вони приходять від своїх районних гінекологів, які на УЗД що побачили – і відразу направили жінку на операцію з видалення матки. А ми провели дослідження і зрозуміли, що операція абсолютно не потрібна. Там були звичайні спайки. Сьогодні розроблені різні щадні технології: у деяких випадках показано припікання слизової матки, коли можна спеціальними приладами її вміст акуратно видалити, а орган залишити збереженим.

– Однак серед ваших колег поширена думка, що жінкам літнім збереження репродуктивних органів ні до чого. Як ви до цієї точки зору ставитеся?

– Різко негативно! Операція – це завжди травма, а для пацієнток немолодих тим більш небезпечна, адже вони, як правило, мають цілий ряд обтяжень по здоров’ю. Якщо є можливість уникнути операції, то це завжди краще. Логіка «видалимо на всяк випадок» абсолютно невірна, особливо в наш час, коли існує вся необхідна діагностична апаратура. Якщо ми бачимо, що ризик розвитку раку немає, завжди намагаємося зберегти орган. Тим більше якщо мова йде про жінок репродуктивного віку, а таких чимало. Скористається вона можливістю стати мамою чи ні – це її справа. Важливо цю можливість зберегти. Причому важливо не тільки в плані пологів. Це важливо для жіночого психологічного комфорту і хорошого душевного самопочуття.