Фуфломицины-3. Чому, якщо препарат наш, значить пустушка?

«Аіф» продовжує розповідати про ліки, які в інтернеті називають марними.

Таємниці маркетингу

Адепти доказової медицини свої головні зусилля спрямовують на боротьбу саме з такими ліками. «Мені не дуже подобається, коли кажуть, що для лікування можна використовувати тільки ті препарати, ефективність яких безсумнівна з точки зору так званої доказової медицини, — каже лікар-анестезіолог, д. м. н., президент Національного агентства безпеки пацієнтів і член громадської ради при Росздравнадзоре Олексій Старченко. — Це сильно обмежує можливості терапії. В медицині не все можна довести. Нерідко це можна зробити з етичних міркувань — не всі випробування ліків можна організувати так, щоб вони відповідали правилами доказової медицини і були безпечні для хворих. Не подобаються і спекуляції у сфері доказової медицини. Це часом використовується в конкурентній боротьбі фармкомпаній. Так, днями на конгресі онкологів я познайомився з новим фондом, який нібито повинен захищати права хворих на рак. Його президент — представник фармкомпанії, члени експертної ради — переважно онкологи. Але це все зацікавлені люди, в наявності конфлікт інтересів. Чому я повинен вірити, що вони будуть працювати тільки на благо пацієнтів і не стануть просувати ліки лише декількох компаній, пов’язаних з фондом? От уявіть, є 25 схем лікування раку молочної залози різними препаратами. Всі вони вважаються ефективними, але з точки зору доказової медицини не всі однаково добре перевірені. Значить, число схем можна скорочувати, а масштаби застосування ряду ліків збільшувати. При цьому треба враховувати, що онкопрепарати коштують дуже дорого. І ось так, здавалося б, корисні фонди по захисту прав пацієнтів і доказова медицина стають елементами фармацевтичного маркетингу».
Критика заради критики

Жорсткій критиці піддається арбідол (умифеновир) — наш препарат для лікування грипу. Йому протиставляють два ліки від «великої фарми» — таміфлю і релензу. Механізм їх дії вивчений, а ефективність доведена. З арбідолом все навпаки, про нього пишуть в Мережі: «Радянський винахід 1974 р., не визнана ВООЗ», «ефективність досі не доведена».

«Серед розсудливих людей таких критиків вже немає, але є ті, хто йде по накатаній доріжці і не помічає, що відбувається в науці, — пояснює д. б. н., завідувач лабораторії експериментальної вірусології НДІ вакцин і сироваток ім. Мечникова Ірина Ленева. Вона багато років вивчає препарати проти вірусів грипу, займалася цим навіть у провідних лабораторіях США, де досліджувала і препарат таміфлю: — По арбідолу накопичена велика база даних, що показують його ефективність. Він є в документах ВООЗ як препарат для лікування грипу в Росії і країнах СНД. У цьому році опубліковано серйозне незалежне дослідження Інституту Скріппса в Сан-Дієго, провідного центру в США з вірусології. Там був доведений механізм дії препарату буквально на рівні атомів: арбідол блокував білок, відповідальний за проникнення вірусу в клітини людини, — це необхідно, щоб він почав розмножуватися. Американські вчені самі проявили інтерес до препарату і провели це дослідження. Спонсорували його Національний інститут здоров’я і федеральні агентства США. У мене прекрасне ставлення і до таміфлю — це золотий стандарт протигрипозної терапії. Але і арбідол працює, до нього великий інтерес у світі, багато нових досліджень. Критики не хочуть цього помічати. Нещодавно в клінічному дослідженні, проведеному на стандартів доказової медицини, було показано, що арбідол гальмував розмноження вірусу в носоглотці і скорочував терміни дозволу симптомів».

Допінговий скандал

Відомий фуфломицин — мельдоний (мілдронат, мельфор, кардионат тощо). Є безліч досліджень, проведених за найбільш суворим правилам і показують, що він працює. Але чому ж адепти доказової медицини вважають його теж пустушкою? Тому що це знову-таки досягнення радянської медицини, зроблене в Латвійській РСР, але це не завадило ВАДА визнати мельдоний допінгом. Цікава реакція на цю експертів від доказової медицини: «Мельдоний доданий до допінгів з-за доказів його використання спортсменами, а не доказів того, що він реально на щось впливає». Але чому тоді багато інші ліки спортсменам можна? І не образливо за чиновників ВАДА, що так повелися на пустушку? Чому їм не пояснили, як вони неправі? А от нам невтомно і з піною у рота твердять, що ці ліки марні.