Життя в віртуалі. Як відірвати підлітка від комп’ютера?


Багато батьків переживають, бачачи своє чадо постійно сидить за комп’ютерними іграми. Виправдані чи тривоги?


Одні ігри на умі

Батьки скаржаться на дітей, особливо синів): «Він нічим не цікавиться, нікуди не ходить, ні з ким не спілкується, вчитися не хоче, так і вдома від нього допомоги не дочекаєшся. Як же так? Адже йому далі жити, здобувати професію, на ноги вставати… Ми без кінця йому про це говоримо, а він і у вус не дме – знай собі сидить в Інтернеті та в іграшки грає!»

Занепокоєння дорослих можна зрозуміти, але на кожну їх тривогу варто подивитися окремо і перевірити, чи дійсно йде справа.

Нічим не цікавиться. Те, що підліток весь вільний час проводить за комп’ютерними іграми, як раз говорить про явну захопленості цим предметом. Якщо людина готова чимось займатися цілими днями, отже, завдяки цьому заняттю він дійсно отримує для себе щось важливе. Можливо, це не той інтерес, який хотіли б спостерігати його батьки, але він є, і це факт.

Не вчиться, не розвивається. Всі комп’ютерні ігри влаштовані так, що, граючи в них, людина чогось навчається, освоює різні навички, по мірі оволодіння якими переходить з рівня на рівень. Гравцеві доводиться вирішувати завдання на увагу, мислення, кмітливість, швидкість реакції. Так що основні параметри навчання і розвитку тут присутні. Просто дитина навчається і розвивається не в тій площині, яка звична його батькам.

Ні з ким не спілкується. Як правило, спілкування в інтернет-іграх і в соцмережах відбувається досить активно, але поза батьківського поля зору, і сфера віртуального спілкування знову ж таки не настільки добре освоєна дорослими. Звичайно, віртуальне спілкування не замінить реального, але для підлітків воно часом виявляється навіть більш значущим, так як тут воно формується за інтересами.
Виходить, справжній привід для тривоги один – відсутність у підлітків інтересу до інших сторонах його життя: у сім’ї, в школі і так далі. Допомогти дитині налагодити зв’язок між віртуальним життям і реальною – якраз і є завдання батьків.

Поради мамам

Проявіть інтерес до захоплення свого чада. Дізнайтеся, в які ігри він грає, що йому в них подобається (будувати, управляти, моделювати, вражати цілі?), як він переходить з рівня на рівень… Зверніть увагу на ті особливості вашої дитини, завдяки яким він заробляє свої ігрові досягнення.

Підліток хоча б іноді сам щось розповідає вам про своє життя у віртуальному світі? Відмінно! Це знак того, що він вам довіряє і шукає з вами контакту. Цінуйте це, розпитуйте його про те, що для нього важливо. Намагайтеся більше зрозуміти його внутрішній світ, почуття. Дізнайтеся, з якими перешкодами він зустрічається в іграх і як їх долає. У розмові про віртуальну життя може виникнути «зачіпка», що дозволяє перейти до життя реального. Наприклад, з’ясувавши, що дитині подобається в грі, можна зрозуміти, які у нього труднощі в навчанні або в спілкуванні з однокласниками. Обговоріть з підлітком, як його захоплення і отримані в іграх нові навички могли б йому допомогти впоратися зі шкільними проблемами.

Визнайте досягнення підлітка, нехай вони і відбуваються у віртуальній реальності – адже самі вони більш ніж реальні. Відзначайте прояви спостережливості, винахідливості, спритності. Не знецінюйте важливе для нього заняття.

Закликаючи чадо «повернутися в реальний світ», подумайте про те, яку альтернативу він може тут знайти, де може проявити якості, відпрацьовані в грі. Для цього важливо розуміти потреби своєї дитини (чого він шукає, що для нього важливо, у чому він потребує) і як він може їх задовольнити в реалі.


Перший читач Катерина Семенова:

– У мене є онук, і його мама дозує час, який дитина проводить за комп’ютером. Звичайно, є підлітки, які не можуть жити без цієї іграшки, і причина тут, швидше за все, криється в поведінці батьків. Потрібно приділяти більше уваги дітям.