У Мережі набирають все більшу популярність марафони схуднення. «Аіф» дізнався, яка зворотна сторона азартної погоні за ідеальними формами.


Привабливість онлайн-марафонів для тих, що худнуть в тому, що вони доступні всім бажаючим. Участь в деяких проектах безкоштовно. В інших потрібно невеликий внесок, але зате і переможцям там обіцяють солідні грошові призи. На додачу до фігури мрії. Суть проектів приблизно однакова. Людина входить в групу, яку веде куратор: найчастіше — спортивний тренер, психолог або просто людина, що зуміла схуднути і пропонує наслідувати своєму досвіду. Учасникам щодня надсилається відео з вправами для тренувань, а також інструкції по харчуванню. Обов’язок же «марафонців» в тому, щоб кожен день робити фото – та відеозвіти і надсилати організаторам. Хто виконає всі завдання, дійде до фіналу і за кого проголосує найбільше інших учасників, стає переможцем.

На перший погляд заманливо. Якщо у самого не вистачає сили волі займатися спортом і правильно харчуватися, можна скористатися «палицею» у вигляді онлайн-тренера, який буде тебе змушувати. Плюс до цього в такій ситуації азартної гри спрацьовує ефект змагання і конкуренції. Хочеться довести, що ти не гірше або краще інших. Ще одна перевага колективного схуднення: з соратниками по «нещастю» можна ділитися досвідом, радитися, отримувати моральну підтримку.


Однак такий спосіб схуднення підходить не всім. Які помилки не слід робити потенційним учасникам онлайн-марафону, розповідає лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категорії, дієтолог, завідувач клініко-діагностичною групою «Здорове та спортивне харчування ФГБУН «Федеральний дослідницький центр харчування, біотехнології та безпеки їжі» Катерина Бурляєва.

1. Участь у марафоні без попередньої консультації з лікарем. Справедливості заради, треба відзначити, що організатори деяких проектів дають рекомендацію відвідати лікаря до початку занять. Це бажано зробити і тим, хто вважає себе здоровим. Багато людей просто не підозрюють, що у них є якісь проблеми або порушення, які не дозволяють грати в такі ігри. Категорично не можна брати участь у таких марафонах людям з цукровим діабетом, ожирінням другої і третьої ступенів (у таких людей навіть звичайні присідання можуть призвести до травми суглобів), іншими хронічними захворюваннями.

2. Вірити фантастичним обіцянкам. «За 2 тижні ви зможете схуднути на 10 кг». Або: «Після закінчення марафону ви здобудете ідеальну фігуру». Адже багато що залежить від того, яку вагу був у людини спочатку. Якщо занадто великий, навряд чи за місяць він зможе схуднути до нормальних показників. Так це й просто небезпечно. Потрібно розуміти: якщо вага йде дуже швидко, значить, швидше за все, незбалансований раціон, вкрай низькокалорійний. Різке і швидке схуднення небезпечно ще й тим, що зазвичай досягається за рахунок втрати м’язової маси. Більш того, якщо людина тільки почав займатися спортом, то спочатку вага може навіть зростати, а зовсім не знижуватися, тому що буде активно формуватися м’язова тканина, а м’язи важче жиру.

3. Не звертати уваги на будь-який дискомфорт під час участі в марафоні. Якщо з’явилися болі в суглобах, наростає набряк кінцівок під час тренувань, змінюється серцебиття (зазвичай пацієнти описують це образно: «серце б’ється, як птах у клітці») або спостерігаються будь-які інші прояви погіршення самопочуття, заняття потрібно припинити і звернутися до лікаря.

4. Після завершення марафону повертатися до колишнього режиму харчування (з булочками, цукерками і сосисками) і забути про фізичні вправи. У цьому випадку колишні кілограми повернуться. І не виключено, що з лишком. Це не означає, що потрібно все життя сидіти на низькокалорійній дієті і виснажувати себе в спортзалі. Досягнутий результат потрібно підтримувати збалансованим харчуванням і помірною фізичною активністю.

5. Не обліковувати власний склад характеру. Як правило, подібні відкриті заходи, де учасники обмінюються між собою особистою інформацією, викладають свої фото в соцмережі, розраховані на екстравертів, тобто людей, які вміють відкрито заявити про себе, презентувати себе, показати свої результати, в тому числі не найкращі, разом переживати з іншими, з незнайомцями. Якщо ви до такого типу людей не належите, то краще навіть не починати брати участь. Чи ви зійдете з дистанції в самому початку шляху, або будете відчувати такий психологічний стрес, який перекриє навіть можливу користь від занять.

6. Наївно вважати, що тренер або несуть організатори хоч якусь відповідальність за свої дії, наприклад, якщо в учасників виникнуть проблеми зі здоров’ям. Оскільки люди, що ведуть онлайн-марафони, як правило, не мають медичної освіти, то їх діяльність ніяк не ліцензується і не регулюється. А значить, і попит з них відповідний.

7. Сподіватися, що тренер підбере раціон, що підходить конкретно для вас. Зазвичай даються рекомендації по харчуванню стандартні і досить загальні, скажімо, скільки білків, жирів і вуглеводів повинно міститися в щоденному раціоні середньостатистичного учасника. Індивідуальний раціон може скласти тільки фахівець (лікар-дієтолог) після особистого візиту і — бажано — детального обстеження пацієнта. Дієта адже відрізняється в залежності від мети, яку ставить перед собою людина: схуднути, утримати наявний вагу, наростити м’язову масу і т. д. до Речі, підрахувати свою особисту потребу в калоріях, білках, жирах і вуглеводах кожна людина може самостійно, без будь-якого тренера-наставника. Для цього достатньо подивитися в інтернеті методичні рекомендації, розроблені спільно з ФГБУН «Федеральний дослідницький центр харчування, біотехнології та безпеки їжі» (раніше називався ГУ НДІ харчування РАМН): «Норми фізіологічних потреб в енергії та харчових речовинах для різних груп населення РФ» від 18 грудня 2008 року. В них детально, в залежності від статі, віку, фізичного навантаження, розписано: якою повинна бути загальна калорійність раціону, скільки потрібно споживати в день білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин (і яких саме).

8. Не враховувати особливості самопочуття в конкретний день. Виконувати тренування через біль і силу може бути небезпечно. Наприклад, жінкам з рясними менструаціями в перші 2-3 дні не рекомендуються підвищені фізичні навантаження.

9. Не цікавитися підготовкою, освітою, сертифікатами організаторів марафону, консультантів, відгуками про них в інтернеті. Треба розуміти: ви не просто граєте в азартну гру, ви довіряєте цим людям своє здоров’я. Наприклад, більшість з нас віддає перевагу віддавати машину в ремонт професіоналам, так чому до себе таке байдужість?

10. Не варто спокушатися призами у вигляді пластичних операцій грудей або білосніжної посмішки, які пропонуються в деяких марафонах. Адже у людини можуть бути спочатку хороші зовнішні дані. Але, довіряючи організаторам проекту, які таким чином продають і рекламують подібні естетичні послуги, людина, бачачи перед собою таку ласу морквину», починає замислюватися: а може бути, йому це теж потрібно, а може, штучно зроблена груди — це добре і правильно? Все ж призи повинні бути більш гуманні і нейтральні.