Важко уявити собі аптечку, в якій немає пластиру. Але так було не завжди, адже пластирі увійшли в наше життя відносно недавно — у ХІХ столітті. Зате тепер існує безліч різновидів цього засоби першої допомоги.


Смола та каучук

Перший пластир з’явився завдяки винахідливості німецького фармацевта Пауля Карла Бойерсдорфа в 1882 році. Саме він здогадався нанести на смужку лляної тканини клейку суміш смоли і каучуку. Однак клієнти Бойерсдорфа не жалували новинку — пластирі приставали до шкіри намертво і викликали почервоніння. З часом Бойерсдорф розорився і змушений був продати свою фармацевтичну фабрику. Його наступник Оскар Тропловіц виявився більш щасливим. Він удосконалив винахід Бойерсдорфа, додавши до липкій складу оксид цинку, який дозволив уникнути подразнення шкіри під пластиром. Після цього Тропловіц провів масштабну рекламну кампанію, запатентував свій товар під маркою Leucoplast — і пластирі навічно оселилися в домашніх аптечках і не тільки в них. На основі лейкопластиру Тропловіц створив липкі латочки для велосипедних шин і ізоляційну стрічку для дрібного ремонту та господарських потреб.

Справедливості заради варто сказати, що перші пластирі годилися лише для фіксації пов’язок і захисту вже підсохлій ранки від механічних пошкоджень. Прообраз бактерицидного пластиру створив американець Ерл Діксон. Його молода дружина вічно обпікалася про гарячі сковорідки і зачіпала пальці кухонним ножем. Щоб полегшити дружині життя, Діксон приклеїв до липкою стороні хірургічної стрічки шматочок марлі, прикрив зверху тонкою тканиною і залишив стрічку дружині, щоб та в будь-який момент могла зірвати захисну тканину і приліпити пов’язку до опіку або порізу.

Від порізів і мозолів

З тих пір пластирі постійно удосконалюються. Спробуємо розібратися в їх різновидах.

Звичайні лейкопластири. Оберігають пошкоджену шкіру від проникнення інфекції, але не містять лікарських речовин. Зазвичай випускаються в рулонах. Лейкопластир може мати тканинну основу — такий пластир добре тримається на шкірі, але безболісно видалити його досить складно. До того ж тканинний пластир нерідко залишає клейові сліди і не дозволяє шкірі повноцінно дихати. Краще віддати перевагу пластирів на целюлозній основі. Вони не дратують шкіру, гіпоалергенні, легко відклеюються і мають пористу структуру, тому їх можна носити до семи днів. Існують і лейкопластири на основі полімерного волокна. Вони надійно фіксуються, але при цьому еластичні, їх зручно використовувати в місцях згинів, наприклад в області суглобів.

Бактерицидні пластирі. Найчастіше випускаються у вигляді смужок, до яких прикріплена марля, просочена антисептичною речовиною, але бувають різної форми — круглі, квадратні, у вигляді метелика. Такий пластир не тільки захистить ранку від інфекції, але і прискорить її загоєння. Найбільш простий і доступний антисептик, який наносять на бактерицидні пластирі, — зеленка, однак вона може залишати на шкірі сліди. Тому виробники випускають бактерицидні пластирі, просочені прозорим розчином хлоргексидину, мірамістину, борної кислоти, препаратами срібла. Є і колагенові пластирі, які допомагають швидко зупинити кровотечу.

Післяопераційні пластирі. Являють собою стерильну самоклеющуюся пов’язку з липкими краями і м’якою всмоктуючою подушечкою посередині. Такі пластирі дозволяють прискорити загоєння рани за рахунок антимікробної дії препарату, нанесеного на подушечку, захищають пошкоджене місце від інфекцій. Їх легко використовувати вдома, що дозволяє скоротити кількість візитів до лікаря для перев’язки. Вибираючи такий пластир, поцікавтеся, що за антисептик він містить. Найкращі пластирі — ті, на які нанесені універсальні лікарські засоби, активні щодо широкого спектру мікроорганізмів (грампозитивні та грамнегативні, аеробні та анаеробні). Сама подушечка повинна бути атравматичною — не прилипати до рани, не травмувати її. Ще один важливий момент — те, для чого призначений післяопераційний пластир. Деякі з них можна використовувати для інфікованих ран, інші — тільки для «чистих». Важливо також, як нанесений клей на липкий край пластиру — переривчасте нанесення клею не перешкоджає диханню шкіри, виключає мацерацію і дозволяє легко і без болю відклеїти пластир. Окреме місце серед післяопераційних пластирів займають смужки-стрипи. Вони призначені для стягування країв рани після зняття швів.

Як відклеїти пластир без болю

Якщо пластир прилип занадто сильно:

  • Спробуйте розмочити краю водою і різко потягнути.
  • Змастіть поверхню пластиру рослинним маслом. Через 5-10 хвилин пластир легко зісковзне.
  • Горілка або будь спиртосодержащий лосьйон здатні полегшити розставання з «латкою».