Експерт зібрав для «Аіф» нескладні секрети, які допоможуть батькам виховати відмінного школяра.
На підготовку до школи дитини водили, читати-рахувати навчили. А через деякий час батьки губляться в здогадах. Що відбувається: чому «трійки» замість «п’ятірок», чому дитина не хоче вчитися?
Що заважає дитині стати успішним учнем? Про можливі причини розповідає експерт Асоціації організацій з розвитку гуманістичної психології в освіті Анастасія Кузнецова.
Юлія Борти, АиФ.ги: Багато діти втрачають інтерес до школи вже буквально після 1 вересня. Свято закінчилося, треба вчитися, а бажання немає. Виконання домашніх завдання перетворюється на муки для всієї родини. Що робити?
Анастасія Кузнецова: Ви коли-небудь задавалися питанням: у чому завдання початкової школи і першого класу, зокрема, якщо батьки і педагоги-дошкільники навчили дитину всього, чого можна, ще в дитячому садку? Спираючись на власний професійний і материнський досвід, скажу так: стратегічне завдання — спільними зусиллями зробити все можливе, щоб в новій ролі учня дитина відчула себе успішним. Саме від цього особистісного відчуття буде залежати його ставлення до навчання протягом всіх наступних років. Чи продовжить він освіту після школи, як він здасть ЄДІ, що стане основою його життя — мотивація досягнень або рух за течією? Відповіді на всі ці питання починають вимальовуватися буквально з перших шкільних кроків вашого чада. Мотивація — це внутрішнє спонукання до дії, «відповідь» на потребу. Створіть у навчальній діяльності ситуацію задоволення потреби дитини в діяльності, розвитку, визнання — і мотивація до навчання виникне природним чином.
— Але як дитині повірити в себе, якщо одного разу він вже зазнав невдачі?
— Для цього дорослі повинні показувати приклад ставлення до невдачі як до досвіду, а до помилки, як до «точки зростання». І це дуже важливо дати дитині зрозуміти у віці між 4 і 13 роками. Саме в цей період формується поведінка, спрямоване на успіх. Дитина постійно знаходиться в ситуації подолання труднощів і розв’язання завдань. Дуже важливо, щоб саме в цей час у нього сформувалася і закріпилася «відправна точка відліку» — тверда віра в себе та власні сили.
Буває, що, намагаючись уникнути невдачі, дитина аналізує всі можливі перешкоди, шукає шляхи обходу, спочатку відхиляється від курсу, а потім і зовсім забуває, куди і навіщо йшов. Виходить парадоксальна ситуація — я постійно помиляюся саме тому, що дуже намагаюся не помилитися…
— Чи кожен дитина здатна досягти успіху?
— Незалежно від того, чим батьки займаються з майбутнім першокласницею, їм слід завжди ставити перед собою мету — формування у дитини поведінки, спрямованого на успіх. Є кілька правил.
