У сні і без болю. Як уникнути неприємних відчуттів при колоноскопії?


Колоноскопія – процедура малоприємна і з фізіологічної точки зору, і з психологічної. Але вона вважається золотим стандартом профілактики раку товстої кишки. І робити її треба всім людям старше 45 років один раз у п’ять років.


Навіщо це потрібно?

Кожен рік понад 800 тисяч людей в світі захворює на рак товстої кишки. Найбільше таких хворих у США, Канаді, країнах Європи, в Росії. У нас за останні 20 років рак товстої кишки в структурі всіх онкологічних захворювань перемістився з 6‑го місця на 3‑е. При цьому у 60-70% хворих хвороба діагностується вже в запущеній формі.

Колоноскопія виявляє не тільки рак, а й такі проблеми, як поява в товстій кишці поліпів. Це м’ясисті нарости, які можуть перерости в злоякісні пухлини. У жінок вони зустрічаються частіше, ніж у чоловіків. Вважається, що після 50 років у кожного четвертого є як мінімум один поліп. В результаті типовий пацієнт з цією проблемою виглядає так: дама 66,5 року.

Загалом, навіть якщо вас нічого не турбує (а поліпи – вони такі, виростають непомітно, без ознак неблагополуччя), в певному віці доводиться вирішуватися на колоноскопію. Ми вже не говоримо про тих ситуаціях, коли ця процедура просто необхідна: якщо людина без видимих причин різко втрачає вагу, якщо його турбує нестійкий стілець – діарея, запори, якщо він відчуває болі в животі… Призначають це дослідження також перед деякими гінекологічними операціями, наприклад перед видаленням кіст яєчників.

Загалом, з роками треба час від часу переконуватися, що новоутворень в кишечнику немає, а якщо вони з’явилися, виявити їх як можна швидше, тому що на ранніх стадіях всі виліковне.
Як це відбувається

Після очищення кишечника сильними проносними препаратами лікар вводить в пряму кишку ендоскоп – гнучку тонку трубку з камерою на кінці, яка передає зображення нутрощі кишки на екран комп’ютера. Одночасно в кишечник подаються вода і повітря. Вода відмиває стінки, щоб всі можливі новоутворення були видні, а потім евакуюється. Повітря розправляє складки кишечника, в яких можуть ховатися поліпи і пухлини. Доктор проходить всю товсту кишку – це в середньому 1,5 метра. Процедура може займати 15-20 хвилин, а може і близько години, в залежності від того, що там доктор у вас побачить. Якщо виявить якісь освіти, відщепить від них шматочки на перевірку – не злоякісні це пухлини.

Але справа в тому, що товста кишка у нас має форму літери П, і, коли ендоскоп повертає на поперечний ділянку, а потім робить ще один поворот, відчуття виникають не з приємних. До того ж повітря, що роздуває кишку, теж додає дискомфорту. Посилити болі можуть і спайки. Але вихід є: медикаментозний сон.

Плюси очевидні

«Під наркозом? – лякаються пацієнти. – А якщо я після нього не прокинуся? А якщо після наркозу я втрачу пам’ять? А якщо доктор ненавмисно проткне мені кишку – я ж не зможу його попередити, що мені боляче?» Побоювань багато. Але ось що з приводу них кажуть лікарі.

Лікар бачить на моніторі всі свої дії і стан кишки і може як посилити натиск ендоскопом, так і послабити. А ймовірність перфорації незначна і при анестезії, і без неї. І лікар ніколи не буде орієнтуватися на больові відчуття пацієнта, оскільки больовий поріг у всіх різний: одні готові терпіти що завгодно, інші кричать, як тільки до них доторкнулися.

Від медикаментозного сну нічого поганого нашому мозку не буває. Пацієнт легко засинає, легко прокидається, зазвичай бачить сновидіння, причому хороші, і сьогоднішні препарати на пам’ять не впливають.

Анестезіолог, перед тим як занурити пацієнта в сон, розраховує дозу препарату залежно від його ваги, віку, артеріального тиску, враховується навіть те, на скільки кілограмів став легше організм після очищення кишечнику. Електрокардіограма, яку ми робимо перед колоноскопією, покаже анестезіологу, велика ймовірність порушення серцевого ритму і електропровідності під час медикаментозного сну, і це допоможе уникнути ускладнень. Загалом, все продумано і під контролем.

Ні нудоти, ні блювоти, ні галюцинацій, сонливість, якщо вона виникне після пробудження, проходить через 30-40 хвилин, і людина навіть може сісти за кермо автомобіля і сам доїхати до будинку.
До речі

Існують і інші методи дослідження кишечника, наприклад:

Ректороманоскопія – дослідження тільки прямої кишки ректоскопом: металевим негнущимся інструментом завдовжки 30 см, більшого діаметру, ніж ендоскоп, і з гіршою, ніж у нього, оптикою. Метод був поширений у нас у 80-90‑х роках.

Іригоскопія – рентген кишечника після того, як у нього клізмою нагнітають барій. Оцінка результатів занадто суб’єктивною, залежить від того, які тлумачення кожен конкретний рентгенолог дає тіням, які він бачить на знімках.

Капсульна колоноскопія – дослідження за допомогою проковтнутої капсули, всередині якої розміщена камера, що знімає все, що вона бачить в кишечнику. Мінусів у цього методу кілька: капсула коштує дуже дорого; під час її проходження через кишечник немає функції його роздування повітрям, тому камера може не побачити освіти, заховані в складках; не можна зробити біопсію – взяти шматочок тканини на пробу. В результаті метод виходить не дуже інформативним.