Експерти — про те, чи потрібен в сучасній школі лікар і повноцінно діючий медичний кабінет.

С доктором за партой. Нужна ли школьникам своя медицина?

Екстрено і планово

«Сьогодні медсестри бувають в шкільних кабінетах по 2-3 рази в тиждень по кілька годин на день, педіатри — ще рідше, а профілактична робота серед учнів зводиться до вакцинації і медоглядам (як правило, формальним), — пояснює завідуюча лабораторією НДІ гігієни і охорони здоров’я дітей і підлітків ФГАУ «Національний науково-практичний центр здоров’я дітей» Моз Росії професор Ірина Рапопорт. — Медичні кабінети в школах юридично належать поліклінікам, медичну допомогу дітям надають працівники поліклінік: педіатри, медичні сестри. Обов’язок школи — створювати необхідні умови для їх роботи (у відповідності з нормами Санпін). Однак, за даними Росспоживнагляду, такі умови вдалося створити лише у 60% шкіл. У решти 40% медкабінети відсутні, і надати медичну допомогу дитині там нікому».

Багато експертів вважають, що в школах лікар обов’язково повинен бути — і не тільки для надання екстреної допомоги. Спеціально підготовлений лікар може контролювати умови і організацію навчального процесу, уроків фізкультури і харчування дітей, вести оздоровчу та профілактичну роботу (з використанням фізіотерапії, масажу, лікувальної фізкультури). Діти рідко проходять курси призначеної фізіотерапії або лікувальної фізкультури повністю, тільки тому що водити їх у поліклініку нікому. Можливість проведення таких занять без відриву від навчання безцінна. Досвід шкіл здоров’я, які раніше існували в багатьох регіонах Росії, довів ефективність профілактичної роботи, яка допомагає не тільки зберегти здоров’я дітей, але і підвищити їх успішність. На жаль, закон «Про освіту в Російській Федерації» (273-ФЗ від 26.12.2012 р. фактично скасував школи здоров’я, в яких було організовано збереження здоров’я здорових дітей та оздоровлення учнів з різними хронічними захворюваннями і функціональними відхиленнями. Залишається сподіватися, що в новому законі буде врахований позитивний досвід радянської шкільної медицини, вітчизняний та міжнародний досвід шкіл здоров’я».

«Важливий момент — допуск до уроків фізкультури, — пояснює лікар-педіатр вищої категорії, кандидат медичних наук Марина Галицька. — Сьогодні вся медична інформація міститься тільки в поліклініках. У підлітковому віці підвищується ймовірність функціональних порушень, пов’язаних з інтенсивним зростанням. Навіть здорові діти у цьому віці періодично відчувають нездужання, при яких надмірні навантаження можуть стати згубними. Оперативно виявляти такі порушення можуть шкільні лікарі.

«Не думаю, що в кожній школі потрібен лікар, — вважає академік РАН, співголова руху «За збереження народу» Сергій Колесников — Такого не було навіть у радянські роки. Та й де, враховуючи нинішній дефіцит лікарів, можна знайти додатково десятки тисяч фахівців? З поставленими завданнями можуть впорається і спеціально навчені фельдшери і медсестри. Спецкурс за шкільною медицині можна читати і в педагогічних вузах. Контроль за якістю харчування шкільний лікар здійснювати не може — це функція Росспоживнагляду (сьогодні харчування виведено зі структури школи. Різко полегшили ситуацію створення паспорту здоров’я школярів та їх грамотна диспансеризація».