Побічні реакції ліків забирають більше людських життів, ніж автокатастрофи.


І лікують, і калічать

Не так давно фахівці Державного науково-дослідного центру профілактичної медицини провели аналіз історій хвороб 1531 пацієнта, які амбулаторно проходили лікування в цьому центрі, і в ході дослідження виявили, що у 15% з них (тобто у 223 осіб) спостерігалися небажані побічні реакції, пов’язані з прийомом медикаментів. На щастя, серед них не виявилося фатальних випадків. Адже, згідно зі статистикою, небажані побічні ефекти займають 4-6‑е місце серед провідних причин смертності.

Небажані реакції на медикаменти — проблема міжнародна. За даними Європейського агентства лікарських засобів (European Medicines Agency), у країнах Євросоюзу від побічних ефектів ліків щороку помирають 197 тисяч осіб. І в США історія схожа: кожен рік небажані реакції від прийому медикаментів забирають життя 160 тисяч пацієнтів. Це більше, ніж гине в автокатастрофах.

Хтось заперечить: «А як же обійтися без побічних?» І як аргумент згадає слова відомого радянського клінічного фармаколога академіка Борис Вотчала: «Якщо препарат позбавлений побічних ефектів, слід задуматися, чи є у нього які-небудь ефекти взагалі». Погодьтеся, звучить досить несподівано і навіть провокаційно. Але справа в тому, що ліки, які ми приймаємо, взаємодіє не тільки з тими рецепторами, на які спрямована його дія, але і розноситься з током крові по всьому організму, вибираючи інші мішені. Крім того, в організмі препарат піддається трансформації, змінюючи свої біохімічні властивості, що може привести до самих непередбачуваних ефектів.

Список довгий, але неповний

В залежності від часу прояву розрізняють три типи побічних реакцій:

— гострі, що виникають протягом години після прийому ліків;

— підгострі, які розвиваються через годину і до доби після прийому медикаментів;

— латентні, які проявляються більш ніж через добу.

У вкладиші-інструкції до будь-яких ліків ми знайдемо перелік побічних дій і протипоказань, і чим серйозніше препарат, тим цей список виявиться довшим. Однак впевненості в тому, що всі вони там будуть перераховані, немає ніякої. Звичайно ж, перед реєстрацією кожен препарат проходить жорстку перевірку. Але деякі побічні реакції — а вже тим більше фатальні — зустрічаються настільки рідко, що виявити всі їх побічні дії доклінічної та клінічної фазі досліджень, тобто до надходження в продаж лікарського засобу, не завжди можливо. Тому для відстеження випадків небажаних лікарських реакцій дуже важливі постмаркетингові дослідження.

Часто буває, що список небажаних реакцій доводиться поповнювати і через три, і через п’ять років після того, як препарат вийшов на ринок. А іноді побічні ефекти виявляються через десятиліття. Так, наприклад, згубну дію на клапани серця фенфлураміну, препаратів з групи серотонінергічних засобів, було виявлено лише через 24 роки після того, як він був схвалений до застосування. І виявили цей небажаний ефект, лише коли стали частіше використовувати цей препарат для лікування ожиріння як засіб, що пригнічує апетит.

Повідомити куди слід…

У Росії моніторинг безпеки лікарських засобів покладено на Росздравнадзор, який збирає і обробляє всю інформацію про побічні ефекти. Однак лише 4% лікарів повідомляють в цей орган про не зазначених в інструкції до препарату небажані реакції, що виникли у їхніх пацієнтів. Хтось із лікарів вважає подібні звернення марною затією, комусь елементарно не вистачає часу, щоб заповнити спеціальну форму. А хто сумнівається, чи правильно він призначив препарат, і не надсилає повідомлення про побічний ефект з побоювання, що його притягнуть до відповідальності. Як показує практика, саме спонтанні повідомлення з місць дозволяють отримати найбільш повну інформацію для постмаркетингових досліджень препаратів.

Особливо важко збираються дані про відстрочених побічних реакціях медикаментів, яких теж предостатньо. Адже у випадках, коли минуло чимало часу після прийому препарату, мало кому спадає на думку пов’язати виникли порушення в роботі організму саме з прийомом конкретного ліки.

Справедливості заради треба відзначити, що в останні роки число повідомлень про небажані реакції, що надходять в Росздравнадзор, потихеньку зростає. Якщо у 2014 році це відомство отримало 21 640 спонтанних повідомлень про побічні ефекти лікарських препаратів, то в 2015 році їх було вже 23 520. Однак, згідно з рекомендаціями ВООЗ, нормою вважається 600 повідомлень на 1 млн жителів, тобто на нашу країну з її населенням у 146 млн осіб має припадати за рік близько 88 тисяч таких спонтанних повідомлень про побічні реакції. Тобто у нас в країні збирається лише чверть від покладеного кількості спонтанних повідомлень. Правда, є надія, що з введенням автоматизованої інформаційної системи процес збору даних про побічні ефекти все ж піде швидше.

Перевіряють на молодих, приймають літні

Так чи інакше, але проблема недостатньої вивченості небажаних побічних реакцій стала особливо актуальною у наші дні, коли асортимент лікарських препаратів досяг небувалих масштабів. За деякими даними, після виходу препарату на ринок близько 30% його реакцій залишаються невивченими, що часом призводить до тяжких наслідків.

Почасти це відбувається і тому, що предрегистрационные клінічні випробування препарату проводяться на людях, що мають відносно легку форму захворювання. Крім того, для участі в таких випробуваннях набираються щодо молоді пацієнти, тоді як основні споживачі ліків значно старше — з категорії 50+, і мають більш важкі форми захворювання. За статистикою, у людей похилого частота побічних явищ, пов’язаних з прийомом ліків, спостерігається в 2-3 рази частіше, ніж у людей молодше 30 років. Крім того, літні люди, як правило, беруть одразу кілька лікарських препаратів, які нерідко вступають між собою в небажану взаємодію.

У зоні ризику весь організм

При пероральному прийомі ліків першим удар приймає на себе шлунково-кишковий тракт. Тому часто в списку побічних ефектів зустрічаються нудота, порушення травлення, шлунково-кишкові розлади, здуття живота, подразнення слизової і навіть виразки. До утворення виразок, наприклад, можуть призвести нестероїдні протизапальні засоби, ненаркотичні знеболювальні, особливо якщо їх приймають тривалий час, антибіотики тетрациклінового ряду і деяких інших груп.

Нерідко страждає від ліків печінка, в якій відбуваються основні процеси біотрансформації діючої речовини. Медикаменти можуть викликати різні ураження печінки. Наприклад, стеатогепатит, гіперплазію гладкою цитоплазматичної мережі, відкладення пігменту, гострі поразки — від дистрофії гепатоцитів до їх масивного або локального некрозу, холестаз, поразки і тромбоз судин печінки, пухлини. За нез’ясованих поки причин лікарські ураження печінки частіше розвиваються у жінок, у літніх, у людей з фоновими захворюваннями печінки, з ожирінням, з нирковою недостатністю, з порушенням трофіки, з супутніми системними захворюваннями, що зловживають алкоголем. Для печінки особливо небезпечні синтетичні естрогени, антибіотики тетрациклінового ряду, антагоністи кальцію, ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, нестероїдні протизапальні препарати.

Обережність і ще раз обережність

На жаль, лікарі далеко не завжди попереджають своїх пацієнтів про можливі наслідки прийому ліків. Самі хворі теж схильні ігнорувати інформацію на вкладишах до препаратів, де в самому кінці перераховані протипоказання і побічні дії.

Чи потрібно говорити, як важливо призначати оптимальні дози препаратів і постійно нагадувати пацієнтам про необхідність дотримуватися схему прийому протягом всього курсу.

При комбінованій фармакотерапії слід враховувати і можливу взаємодію з іншими медикаментами, а також з їжею та алкоголем.

Важливо встановлювати інтервали між прийомом взаємно реагуючих речовин, не використовувати одночасно ліки з подібним механізмом дії і уникати поліпрагмазії (одночасного прийому великої кількості препаратів), яка серйозно підвищує ризик небажаних явищ.

При передозуванні навіть вітаміни, які ми вважаємо абсолютним благом, готові завдати шкоди здоров’ю. Наприклад, надлишок вітаміну А може викликати головний біль, біль у м’язах та кістках, запаморочення, привести до випадання волосся, а перевищення добових доз вітаміну Е збільшує ризик підвищення тиску і гіпертонічного кризу. Вітамін D, який часто призначають дітям для профілактики рахіту, може викликати у них безсоння, блювання, запори, які чергуються з проносами, і навіть судоми, а також порушення обміну речовин, що призводить до втрати організмом кальцію, фосфору, білка. Передозування вітаміну К може викликати порушення згортання крові, а надлишок вітаміну С — привести до зниження проникності капілярів і порушення роботи серця.

На замітку

Види небажаних побічних реакцій лікарських засобів

Фармакодинамічні — обумовлені фармакологічними властивостями препаратів. Наприклад, такі як ортостатичні реакції при призначенні гіпотензивних засобів (запаморочення, слабкість, запаморочення, затуманення свідомості при прийнятті вертикального положення або довгому знаходженні в ньому), сухий кашель при прийомі інгібіторів АПФ — препаратів, які часто використовуються при лікуванні серцево-судинних захворювань.

Токсичні — пов’язані з виборчою токсичність лікарських препаратів щодо життєво важливих органів. Зазвичай токсичні реакції залежать від дози препарату.

Алергічні (псевдоалергічні) — такі реакції дуже важко передбачити. Щоб знизити ризик їх виникнення, важливо враховувати вихідний алергологічний анамнез людини при призначенні препаратів.

Ідіосинкразія — це генетично зумовлена підвищена реактивність і чутливість до деяких лікарських речовин, яка зберігається і при повторному їх прийнятті.

Тератогенні і эмбриотоксические — реакції, які викликають морфологічні аномалії та вади розвитку плода. Найгучніша подія, пов’язане з тератогенної реакцією на ліки, відоме під назвою «Талидомидовая трагедія»: в середині XX століття відбулося масове народження немовлят з вадами розвитку кінцівок, викликане тим, що їх матері приймали під час вагітності снодійне талідомід. Тератогенні і эмбриотоксические реакції зазвичай вивчаються в експериментах на тваринах і практично не досліджуються в клінічних умовах.

Синдром відміни (рикошету) — виражається в загостренні хвороби після раптової відміни лікарського засобу.

Лікарська залежність — при відміні препарату у хворого розвивається важкий психосоматичний стан, що вимагає відновлення прийому лікарського засобу. Воно характерне для психотропних препаратів і наркотичних знеболювальних.